Гу́ска гірська́, або інді́йська (Anser indicus, синонім Eulabeia indica ) — вид птахів родини качкових, що гніздиться в гірських районах Центральної Азії.
Де
ДенніРо
РослиноїдніЗл
ЗлакоїдніЗе
ЗерноїднийНа
НапівводнийВо
Водоплаваючі птахиПр
ПрекоціальнийВи
ВипасанняЗо
ЗоохоріяТе
Територіальні твариниКо
КонгрегацініЯй
ЯйцекладніМо
МоногамніСо
СоціальнийПе
ПерелітніКо
КолоніальніІє
ІєразхічніМі
МігрантB
починається зМа
МандрівникиГірська гуска має сірувате забарвлення тіла. Шия темно-бура, з білими смугами по боках. Голова біла, з двома чорно-бурими поперечними смугами на тім'ї і потилиці. Задня частина черева і підхвістя білі; першорядні стернові пера сірі, з білою верхівкою, другорядні — цілком чорно-бурі. Дзьоб і високі ноги жовті. Самці та самиці виглядають приблизно однаково, самці трохи більшого розміру. Молоді птахи схожі на дорослих, але блідіші й не мають темних смуг на голові; лапи і дзьоб молодих птахів зеленаво-жовті, не такі яскраві, як у дорослих.
Довжина: 68 - 78 см. Маса: 2 - 3,2 кг. Розмах крил: 140 - 160 см.
Гніздиться в горах Центральної Азії. Переважно в Монголії, Західному Китаї, Казахстані та Киргизстані, також зустрічається біля деяких річок Індії. Зимує переважно в низовинах Індії, також у Пакистані, Бангладеші, Непалі та М'янмі. Гірська гуска була завезена до Канади та Іспанії. Здичавілі популяції гірських гусей були зафіксовані в Бельгії, Фінляндії та Великій Британії.
Гірська гуска в Україні вважається рідкісним, залітним видом; зареєстровано на Одещині, можливо особи, що втекли з неволі.
Гірська гуска для гніздування обирає різноманітні водно-болотяні угіддя в горах Центральної Азії, наприклад, гірські озера. Зазвичай обирає досить високі скелясті гори — 4-5 тисяч метрів над рівнем моря.
Взимку птахи вирушають до низовин з болотами, річками, заплавами та озерами. У країнах, куди були завезені, наприклад, у Великій Британії, також займає луки та орні угіддя поблизу води.
Гірські гуски — дуже соціальний вид. Вони мігрують сімейними групами або великими колоніями. Мігрують двічі на рік маршрутом, що пролягає над Гімалаями. Летять клином. Гірські гуси мають виражену соціальну ієрархію. На найвищому щаблі — гніздова пара з самця і самиці; потім другорядні самиці, які в деякі роки стають частиною “гарему”; на найнижчому щаблі — самотні самиці.
Гірська гуска добре ходить і бігає, велику частину часу проводить на суші, а не у воді.
Тривалість життя — близько 20-ти років.
Гірські гуси переважно харчуються травою, що росте навколо озер та річок, де вони гніздяться. Під час міграції та зимування часто поїдають сільськогосподарські культури: кукурудзу, пшеницю, овес та рис. Також до раціону входять дрібні ракоподібні та комахи.
Гірські гуси гніздяться в період з кінця квітня до кінця липня. Гнізда влаштовують на скелях і урвищах, рідше на деревах. Часто займають покинуті гнізда інших птахів. Гніздяться невеликими колоніями або поодинці. Гірські гуси схильні утворювати моногамні пари, коли самець парується з однією самицею впродовж кількох років. У часи, коли самиць у популяції більше ніж самців, практикується полігінія - система, коли моногамна пара може приєднати кількох другорядних самиць. Другорядні самиці теж спарюються з самцем. Оскільки гірські гуси живуть колоніями, то самиці захищають свої гнізда від інших самиць з нижчим статусом, щоб запобігти гніздовому паразитизму. Другорядні самиці можуть підкидати яйця до гнізд високостатусних самиць, щоб збільшити ймовірність успішного виведення потомства. Часом молоді гуси підкладають свої яйця в гнізда своїх батьків. Кладка складається з 2 - 6 яєць. Пташенята вилуплюються через 32 - 34 дні. Про гусенят дбають обоє партнерів. Статевої зрілості самиці досягають у віці двох років, самці — у три роки.