Кіт китайський (Felis bieti ) — дика кішка родини котячих, яка мешкає в західній частині Китаю. З 2002 занесена до уразливого виду в Червоному списку МСОП; популяція виду перебуває поза межами 10 000 дорослих особин.
На основі генетичного аналізу з 2007 вважається підвидом лісового кота, F. silvestris bieti.
Вид був описаний в 1892 Альфонсом Мілн-Едвардсом та названий на честь французького місіонера Фелікса Б'є (фр. Félix Biet).
Ні
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Су
СутінковийМ'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
На
НаземнийБі
БігунХи
ХижакиХижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою.Хижаки не обов'язково вбивають...
Al
AltricialЖиворо́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
Нора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового ...
По
ПолігінандріяОд
ОдинокийНе
Не мігрантC
починається зДовжина тіла — 97,7 см — 1,4 м, з них третина (від 29 см до 35 см) припадає на хвіст. Висота в плечах становить 30–35 см.
Важить 4,5–5,9 кг. Дикий самець і самиця, спіймані в природі і привезені в Пекінський зоопарк, важили 9,0 кг (самець) і 6,5 кг (самиця).
Голова, в порівнянні з іншими невеликими котами, відносно широка. Має великі вуха, на яких знаходяться пензлики до 2,5 см. На подушечках лап має довге хутро. Хутро по тілі довге і щільне. Хвіст порівняно товстий, в нижній частині має 4–6 поперечних чорні кільця. Череп дуже схожий на череп дикої європейської кішки, відрізняється лише істотно великими розмірами; крім того лобова частина черепа і слуховий апарат пропорційно більші.
Літнє забарвлення гірської кішки сіро-жовте. Зимова шубка сіро-коричневого кольору; довша і густіша, ніж літня. Світліші смуги і плями на тілі малопомітні; краще видні з боків. Нижня частина тулуба влітку білувата, а взимку жовтувата. Кінчик хвоста чорний.
Тривалість життя: 10 — 12 років.
Китайська гірська кішка мешкає в степових, чагарникових і гірських районах Тибетського плато (провінції Ганьсу, Сичуань, Цінхай і Внутрішня Монголія). Зустрічається на висотах у 2500–5000 м над рівнем моря. В пустельній та густо лісовій зоні знайдена не була. Мешкають у важких кліматичних умовах, з високою літньою і дуже низькими зимовими температурами та сухими вітрами, що дмуть впродовж усього року.
Завдяки обмеженій території її ареалу і відокремленому способу життя, китайська гірська кішка рідко зустрічалася в природі. Інформація, яка була зібрана про неї в основному виходить із спостережень в зоопарку Синіна в Китаї, де з 1973 по 1985 роки були зібрані і вивчені 34 представники цього виду.
Китайська гірська кішка перш за все нічна тварина. Вони в основному активні у вечірній час і вночі. Самці і самки живуть окремо. Нори, населені самками, глибші й захищені, ніж нори самців, які мають тільки один вхід. Більшу частину денного часу вони проводять у норах.
Китайська гірська кішка багато в чому залежить від свого чутливого слуху, що грає вирішальну роль у виявленні здобичі. У спеціально проведеному дослідженні було виявлено, що вони полюють на підземних мешканців (цокорів і кротів), вислуховуючи їх, коли ті рухаються по своїх підземних тунелях на 3-5 см нижче поверхні землі. Виявивши здобич, китайська гірська кішка швидко вириває гризунів з-під землі.
Китайська гірська кішка не є соціальною твариною. Не було спостережено, щоб вони подорожували в зграях. За винятком періоду розмноження цей кіт веде поодинокий спосіб життя, займаючи територію ≈ 12–15 км².
Сезон шлюбного гону припадає на січень — березень. Кошенята народжуються в травні. Статеве дозрівання наступає у 8–12 місяців. Вагітність триває 60–75 днів. Зазвичай народжуються 2–4 кошеняти.
Кошенята народжуються в лігві, яке влаштовується в скельних або земляних печерах і нішах, стовбурах порожнистих дерев (які поза періодом розмноження використовуються і для денного відпочинку), а також в норах, зазвичай розташованих на південних схилах. Ростуть кошенята швидко. У 7–8 місяців вже повністю незалежні від матері.
Китайська кішка — рідкісна тварина; знаходиться в топі п'ятьох найвразливіших котячих світу. За дуже приблизними оцінками, чисельність китайської гірської кішки становить менше 10 тисяч дорослих статевозрілих особин, з тенденцією подальшого зменшення їх кількості.
Недавні генетичні аналізи дозволили припустити, що всі сучасні коти розвинулись між 6,2–10,8 мільйонами років тому. Китайська гірська кішка відхилилася від своїх предків приблизно 6,2 мільйонів років тому.
Цей вид — єдиний з малих кішок, який є повністю тубільним ендемічним видом у Китаї.