Декоративні щури — підвид і одомашнена форма сірих щурів (лат. Rattus norvegicus f. domestica). Вони супроводжують людей з давніх часів. У XIX столітті в Англії були популярні битви щурів з тер'єрами, з 1856 року ці гризуни почали використовуватися в лабораторіях, а в наш час завойовують все більшу популярність як «тварини-компаньйони». З того моменту було виведено безліч різновидів, що характеризуються особливостями шерстяного покриву, загальної будови, кольорів і забарвлень, а також маркувань — плям білого кольору на основному забарвленні щура, частина з яких не стандартизована.
Середня тривалість життя щурів становить 2–3 роки. Самці важать в середньому 400—650 грамів, самки — 250—450 грамів. Самці частіше бувають спокійні й ласкаві, самки ж більш активні і грайливі.
Не враховуючи можливих ветеринарних витрат, витрати на догляд за пацюками не дуже високі.
Щури, як і людина, всеїдні. Нормальний раціон щурів складається з злаків, круп і невеликої кількості (до 10 %) насіння і горіхів, свіжих овочів і фруктів. Їжа тваринного походження менш корисна, і щури можуть без неї обходитися, але маложирні кисломолочні продукти (сир, йогурт, кефір), відварене м'ясо і риба, варені круто яйця і гранули собачого корму здатні доповнити нестачу в рослинній їжі деяких білків, жирів, вітамінів і мікроелементів.
Як і всім гризунам, щурам треба точити постійно зростаючі передні зуби. Хоча пацюки здатні точити зуби один об одного, краще, щоб у них в оселі завжди були придатні для цього предмети: хлібні сухарі, деревина листяних порід дерев, спеціальні мінеральні (але не сольові) і крейдяні камені.
Щури — плодовиті тварини. Одна самка може принести більше 14 щурят в одному посліді. Самка може завагітніти навіть в період годування потомства. У зв'язку з цим спільне утримання різностатевих тварин вкрай небажано. Стерилізація можлива, але може привести до різних ускладнень, тому використовується переважно за медичними показаннями і для регулювання агресивності самців. В середньому самці стають статевозрілими у віці 6 тижнів, однак самки можуть завагітніти набагато раніше цього терміну. Для отримання здорового потомства перша в'язка самки бажана в віці 5-10 місяців, самця після року, коли повністю формується його характер. У середовищі грамотних заводчиків не прийнято отримувати від однієї самки більше 1-2 приплодів.
Тривалість вагітності у щурів зазвичай становить 21-24 дня. Після народження щурята повинні перебувати з матір'ю не менше 5 тижнів, бо в цей час формується імунітет і відбувається навчання і соціалізація.
Життя людей і щурів тісно переплелися в той час, коли людина навчилася вирощувати і зберігати зерно. У людей ці гризуни знайшли найкращі умови для життя, бо їм стало легше добувати собі прожиток. Слідуючи за людьми, щури поширилися по всіх континентах, а їх спільноти стали складніше організовані.
У XVIII столітті сірі пацюки прийшли з Китаю в Європу, і завдяки великим розмірам і агресивності швидко витіснили чорних щурів. Незабаром в Англії почали організовуватися змагання між щурами і тер'єрами. Для їх проведення відловлювали кілька сотень сірих щурів і поміщали їх у велику яму з прямовисними стінами, по яких ті не могли вибратися. Туди запускали вимуштруваного тер'єра, який повинен був убити всіх щурів за короткий проміжок часу (рекорд поставлений собакою Біллі, який вбив 100 щурів за 5 хвилин 30 секунд).
Щуролов Джек Блек ловив і труїв щурів на вулицях Лондона, а альбіносів зберігав як дивовижних тварин. Згодом він зайнявся розведенням щурів і отримав кілька нових забарвлень (альбіноси, чорні, фавни і сірі) і різновидів маркувань. Разом з Джиммі Шоу (господарем місця боїв) в 1840—1860-х роках він продавав декоративних щурів «молодим леді для утримання в білячих клітинах».
