Бенгальський, Далекосхідний, Леопардовий кіт
Бенга́льський також далекосхі́дний, або леопа́рдовий кіт (Prionailurus bengalensis ) — дикий кіт, поширений у Східній, Південній та Південно-Східній Азії. Його розмір відповідає розміру свійського кота, і в межах свого великого ареалу трапляються різноманітні варіанти забарвлення. 2017 року з надвиду бенгальського кота у результаті філогеографічного дослідження було виділено новий вид — Prionailurus javanensis.
Розміри тіла й забарвлення волосяного різниться з півночі на південь. На півночі особини мають більші розміри, на півдні — менші. На півдні базове забарвлення хутра жовтіше, натомість на півночі воно переважно сіро-коричневе. Хутро вкрите темними плямами, а на голові є чорні смужки. У північних популяцій плями на хутрі мають форму кругів, у південних популяцій це виразні мазки — від великих суцільних плям до розеток і до плям з темно-коричневими або червонуватими центрами. Амурські бенгальські коти з Росії, Корейського півострова і Китаю взимку дуже бліді з довгим і щільним хутром, яке линяє до темнішого літнього. Коти, які живуть в неволі, так само дуже відрізняються від своїх диких родичів.
Бенгальські коти завжди живуть біля води. У тропічних лісах вони так само добре приживаються, як і в хвойних лісах і саванах або в горах. Вони уникають людських поселень і лише іноді перетинають оброблені поля.
Ареал бенгальських котів тягнеться від Приамур'я, Кореї і Китаю до Індії, Пакистану й Малайзії. Вони зустрічаються на таких островах, як Чеджудо, Цусіма, Тайвань, Хайнань.
Полювання на бенгальського кота ведеться в КНР через цінне хутро. Його імпорт в Європу припинений, проте в Японію все ще експортуються великі партії. В цілому бенгальський кіт не знаходиться під загрозою зникнення, проте в деяких регіонах він вже став рідкісною твариною.
